Хейлав

Якщо ви розглядаєте можливість роботи в цій компанії, варто розуміти, що це сімейний бізнес у його найгіршому прояві.
Компанією фактично керує вся родина. Окрім формальних власників, у прийняття рішень регулярно втручаються інші члени сім’ї, кожен із яких вважає себе головним експертом у будь-якому питанні. Як результат — співробітники постійно отримують суперечливі вказівки, а відповідального за остаточне рішення знайти практично неможливо.

Віка — неадекватна істеричка. Формальна керівниця компанії керує виключно емоціями. Рішення можуть кардинально змінюватися кілька разів на день залежно від її настрою. Вчора тебе можуть хвалити, а сьогодні — публічно знецінити або поставити під сумнів твою компетентність без жодних об’єктивних причин.

її чоловік Рома — нікчемний та недолугий другий власник, який практично не виконує ролі керівника. Він уникає прийняття рішень, не бере на себе відповідальність і не здатний врегульовувати конфліктні ситуації. Будь-які домовленості можуть бути скасовані після чергового сімейного обговорення.

Наталія Степанівна (мама Віки) — називає себе по-простому “власниця власників”. Регулярно втручається в роботу всіх підрозділів, дає суперечливі вказівки та фактично впливає на всі управлінські рішення.

Замість професійного менеджменту тут панує ручне управління, емоційні рішення та повний хаос. Будьте готові до того, що правила роботи можуть змінитися буквально за одну годину. Учора від вас вимагали одне, сьогодні — протилежне, а завтра вам пояснять, що “це було очевидно” і ви просто мали здогадатися.

Жодних описаних процесів, регламентів чи зрозумілих стандартів роботи практично немає. Очікується, що ви будете читати думки керівництва. Учора тебе хвалять, сьогодні можуть заявити, що ти “нічого не розумієш”, а завтра — просто звільнити без жодних зрозумілих причин.

Онбординг відсутній як явище. Нових співробітників не навчають, не адаптують і часто навіть не знайомлять із колективом. Через величезну плинність кадрів люди приходять і звільняються настільки швидко, що це давно стало нормою.

У компанії створюється атмосфера тотального контролю та недовіри. Співробітників контролюють навіть у дрібницях, а конструктивний зворотний зв’язок нерідко замінюється знеціненням, психологічним тиском і пошуком винних.

І навіть після звільнення історія може не закінчитися — питання остаточного розрахунку здатне перетворитися на окрему проблему.

За весь свій професійний шлях я ще не зустрічала компанії, де настільки поєднувалися хаос, сімейність у найгіршому сенсі цього слова, відсутність поваги до людей та небажання будувати сучасний бізнес.