Укртехника

Дивна контора. Туди не ходи, сюди не дивись, ні з ким не розмовляй, без пояснення причин. Мені повідомляли тільки то, що я мав знати, на їхню думку, і жодного слова зайвого. Тобто, скоріш за все, там прослушка і відеонагляд. У космонавтів спілкування більше. Робоче місце – відокремлене від публіки, але під наглядом їхнього довіреного співробітника. Схоже на то, що там конвейєр, бо я спеціально з’ясував, що був четвертим або третім черговим, на цьому місці. Вони зі мною грали у свій “Моссад”, ну то і я з ними, пограв у Чінгачгука. Як тільки закінчив роботу – прислали, тіпа, “комп’ютерного спеціаліста, бо треба комп налаштувати”, і той дядя скопіював теку з файлами зробленого, мене, при цьому ні про що не питаючи. За 20 хвилин по тому, як “комп’ютерний спеціаліст” пішов, з’явився начальник і сказав, що мене звільнено. Ну, власне, я би і сам звідти пішов, бо я тим ставленням швидко наївся, і секретною секретністю, і дурнуватою манерою поставлення завдань, і манерою тамошніх керівників роздивлятися мене, наче жука у скляній коробочці, мовчки, навіть не називаючи себе. І це я тоді ще нічого не знав про їхню 40% – ву щедрість. Візит “комп’ютерного спеціаліста”, то, вірогідно, було свідоцтво, що в когось із моїх попередників погоріли запобіжники, довели людину до нервового зриву. Ще два нервових зрива я побачив на власні очі. Керівництво не має заводського, виробничого досвіду, за всіма ознаками. Чисті, кришталево прозорі, стерильні до пояса менагєри. І таргани у їхніх головах, такі ж прозорі і холодні. Так що, хто хоче потренуватися на Штірліца, безплатно, то місце дуже підходяще.