ABP

Хочу розповісти про свій досвід працевлаштування в компанію ABP, щоб попередити фахівців і просто людей, які цінують власний час і гідність, перш ніж вони приймуть подібну пропозицію.

Співбесіда з AI-аватаром, невелика гра, потім технічне інтерв’ю з тестовим завданням. Далі компанія активно пропонує релокацію в Одесу й роботу в офісі. Але вже в перший день з’ясовується цікава деталь: ти прийшов не працювати, а навчатися — у так званій «Академії». І договір тут доволі своєрідний: підписуєш NDA з юридичною особою компанії та окремий договір на навчання з фізособою-підприємцем, де чорним по білому написано, що трудових відносин немає, оплата не гарантована, лише можлива одноразова винагорода на розсуд компанії. Це разюче контрастує з тим, що обіцяють в офері, де фігурують конкретні місячні суми й вилки в діапазоні 300–1000 доларів. На практиці ж більшість учасників Академії, окрім бекенд-розробників, отримують близько 300 доларів, бекендери — близько 400, і досвід людини на це майже не впливає. Фахівців з ринку тут свідомо не наймають: дешевше і зручніше навчити своїх і сформувати потрібне мислення з нуля.

Через якийсь час після старту виявляється, що персоналу не вистачає, і компанія починає активно набирати віддалених співробітників — переважно новачків і людей, які змінюють професію, максимально відкритих і довірливих. Ще з моменту підписання договору вони готові миритися з багатьом, переконуючи себе фразами на кшталт «а де ще зараз візьмуть» чи «мені потрібен досвід». І далі починається те, що я б назвав психологічною обробкою. За місяць навчання відбувається на диво мало технічних лекцій, а ті, що є, зачіпають доволі базові речі. Натомість дуже багато зустрічей присвячено «корпоративним цінностям», структурі команди й розмовам, які більше нагадують сеанси групової терапії, ніж робочі обговорення.

З першого дня вводять так зване Командне Завдання — щось, що потрібно виконувати щодня, включно з вихідними, причому учасники команди контролюють одне одного через відеозаписи. Хто не виконав — платить своєрідний штраф, оформлений як донат на ЗСУ. Виглядає це доволі дивно на тлі того, що сама компанія, судячи з усього, не надто прагне сплачувати податки. Уявіть: ви переїхали до іншого міста, отримуєте скромну зарплату, і вам кажуть — не виконав завдання, будь ласка, заплати. При цьому постійно наголошують на довірі, слово «домовленості» звучить буквально щодня, хоча самі домовленості з боку компанії регулярно порушуються — наприклад, обіцяну зарплату 31 числа виплачують лише за кілька днів. Кажуть, що можна бути чесним і ставити запитання, але щойно ти питаєш, тебе одразу починають сприймати як бунтівника чи джерело негативу. Кожне ретро наприкінці спринту перетворюється не на короткий робочий підсумок, а на емоційно важкий розбір особистостей.

Якщо людина залишається при своїй думці й не готова беззастережно приймати всі ці правила, вона швидко потрапляє в поле пильної уваги, а частину команди тим часом доволі успішно переконують у зворотному.

За перший місяць Академії з шістнадцяти осіб звільнили шістьох — без попереджень, в один день. Причини називали різні: комусь нібито не близькі цінності компанії, хтось «занадто позитивний» і це виглядало підозріло, хтось наважився поставити запитання щодо обов’язковості Командного Завдання, а хтось просто незручно пожартував у присутності когось із керівництва. Окрім щоденних завдань, за місяць потрібно ще встигнути пройти низку «квестів» — наприклад, партію в шахи з представниками керівництва, під час якої відбувається доволі глибоке й особисте спілкування. При цьому компанія так само легко розлучається з людьми, які не піддалися цій обробці.

Технічний рівень компанії, чесно кажучи, залишає бажати кращого. QA-автоматизації немає, тестового середовища немає взагалі, а на всю компанію працює лише кілька ручних тестувальників — здебільшого із зовсім невеликим досвідом, бо плинність кадрів тут дуже висока. Продукт, з яким доводиться працювати, має чимало недоліків — навіть новачки з Академії помітили низку помилок буквально в перший день. А самі керівники команд значною мірою покладаються на особисті підписки на ШІ-інструменти, без яких їм важко впоратися із завданнями.

Через місяць навчання команда з тих, хто залишився, переходить до реальної продуктової розробки — за скромну оплату, без належної підтримки, у стані постійного емоційного тиску.

Якщо коротко підсумувати мої враження: по-перше, це обов’язкові корпоративні активності, які подаються як добровільна ініціатива, а насправді є примусовим ритуалом навіть у вихідні дні, і будь-яка спроба відмовитися сприймається як брак командного духу. По-друге, це стратегія масового найму недосвідчених спеціалістів замість досвідчених інженерів — очевидно, тому що втримати кваліфікованих мідлів і сеньйорів компанія не в змозі, а новачків простіше навчити «за власною методичкою» і використати на повну, поки вони не вигорять. І по-третє, це риторика про відкритість і демократичність, яка на практиці не витримує жодної перевірки: щойно думка команди не збігається з очікуваннями керівництва, починається тиск, публічні розбори особистості, а завершується все зазвичай фразою на кшталт «ми тебе не тримаємо, у нас особливі цінності».